Психологічні властивості темпераменту

Темперамент пов'язаний з іншими властивостями особистості. Він є своєрідною природною канвою, на яку життя наносить візерунки характеру, визначаючи пе­редусім динаміку, а не зміст психічного життя людини.

Властивості темпераменту - найстійкіші індивідуальні властиво­сті, які виникають у ранньому дитинстві, зберігаються впродовж життя і виявляються в поведінці, спілкуванні, діяльності, проявах емоцій і почуттів, стилі мислення.

Систему психологічних властивостей темпераменту утворюють:

1)   чутливість (сензитивність). Про неї судять на під­ставі найменшої сили зовнішнього впливу, необхідної для виникнення у людини певної психічної чи поведінкової реакції - відповіді (репліки, емоції, рухи, міміки тощо), і швидкості, з якою вона виникає. Іншими словами - на підставі сили впливу потрібно, щоб людина відреагувала;

2)  реактивність (величина реакції на вплив). Ця вла­стивість виявляється в інтенсивності, силі реакції людини на вплив (зауваження, погрозу, різкий і неочікуваний звук тощо). Про людину з високою реактивні­стю стверджують: «Спочатку зробить, а потім поду­має», «заводиться з півоберту»; з низькою реактивні­стю: «Сім раз відміряє, потім відріже», «не розумієш, чи зрадів, чи засмутився». Люди з високою реактивні­стю здебільшого відповідають не подумавши; у прикро­сті і роздратуванні легше і частіше «виходять із себе», нетерплячі, запальні, легко вступають у конфлікт; перебивають розповідь;

3)  активність. Її ознаки - зосередженість, цілеспря­мованість, енергійність, з якими людина впливає на світ, долає перешкоди на шляху до мети.

Активна людина настирлива у подоланні труднощів, довше зберігає бадьорість і не «опускає руки» у важких ситуаціях, схильна доводити справу до кінця;

4)   співвідношення реактивності і активності. Реак­тивні люди діють переважно під впливом випадкових зовнішніх або внутрішніх причин («забажалось»), активні - свідомо визначають лінію поведінки, діють залежно від планів, намірів;

5)   темп реакції (швидкість перебігу психічних про­цесів і реакцій - рухи, мова, винахідливість тощо).

Ознаки його високого розвитку - швидші й енергійні­ші рухи; швидка і впевнена розмова, відповідь на запи­тання; оперативне згадування;

6)    емоційна збудливість. Критерії її визначення - найслабший вплив, необхідний для виникнення емо­ційного відгуку (позитивного, негативного), швидкість, з якою він виникає. Емоційна збудливість вища, якщо людина: швидше і виразніше реагує (зміна виразу обличчя, жестикуляції тощо) на підтримку чи дисциплінувальний вплив, жарт тощо; швидше і виразніше проявляє почуття радості та задоволення;

7)    екстравертованість-інтровертованість. Екстра­версія - прямованість психічної активності особисто­сті назовні, до якої спонукають враження, зумовлені впливом зовнішніх обставин у певний момент. Навко­лишні впливи, зовнішні враження, все, що відбувається тут і тепер, великою мірою визначають поведінку екстраверта. Інтроверсія - спрямованість психічної активності особистості всередину (на себе), до якої спо­нукають раніше пережиті враження, думки про майбут­нє. Поведінка інтроверта переважно залежить від вну­трішнього світу: почуттів, думок, образів пережитого чи очікуваного. Такі люди заглиблені в себе, своє мину­ле, теперішнє і майбутнє.

За переважання екстравертованості людина: з біль­шою зацікавленістю стежить за тим, що відбувається навколо неї, менше заглиблюється в спогади, раніше «входить» у себе; більше любить виконувати «живу» роботу; легше запам'ятовує обличчя людей, деталі і факти їх біографії, гірше - зміст теорії, формули тощо.

Інтровертована людина: менше стежить за тим, що відбувається навколо, частіше заглиблюється у свій внутрішній світ; любить займатися самоаналізом, само­стійним експериментуванням; не звертає уваги на інших людей, особливості їх поведінки та діяльності;

8)   пластичність і ригідність. Проявляються в легко­сті (пластичності) чи труднощах (ригідності) пристосу­вання до зовнішніх впливів.

Прояви ригідності - труднощі, з якими людина зви­кає до нових обставин, людей; відвикає від попередніх життєвих умов, навіть розстається з речами (листами, фотографіями, звичним одягом). Такі люди не люблять змінювати розташування меблів у помешканні, предме­тів на робочому місці тощо. Важче і повільніше вони переходять з одних дій на інші, опанувавши їх, можуть тривалий час працювати, навіть якщо це їм нецікаво. Непросто їм дається формування нових рухових нави­чок, як перехід від однієї емоції до іншої.

Пластичність людини має протилежні вияви.

9)   тривожність. Проявляється у схильності сприй­мати все нове як загрозу для себе, відчувати при цьому незвичайний страх і неспокій.

Тривожність вища, якщо людина більше думає про можливу невдачу у відповідальній справі, ніж про спра­ву; намагається уникати життєвих помилок, навіть не­значних, наприклад, неодноразово перевіряє результати своїх дій (може повернутися додому з половини дороги, перевірити; чи замкнені двері, чи вимкнене світло, вода і газ тощо); важче переносить чекання в чергах, транс­порті тощо; невпевнена в собі і своїх діях, часто впадає в сум, недовірлива, намагається завчасно виконувати завдання, підвищено відповідальна тощо;

10)   товариськість. Ця психологічна властивість тем­пераменту характеризує динамічну сторону активності людини в спілкуванні: частоту встановлення контактів з людьми, легкість їх перебігу, знайомства. Товариська за темпераментом людина легше і швидше знайомить­ся; більше говорить сама, ніж слухає інших; має широ­ке коло спілкування.

Товариськість не забезпечує людині сприятливих стосунків, вона лише позитивно впливає на започаткування контактів. Потім починають проявлятися важли­віші якості особистості: розум, сумління, знання, вміння. Нерідко надмір балакуча людина дратує. Адже власти­ва кожному потреба в спілкуванні зовсім не передбачає безперервного перебування в безпосередніх контак­тах - кожен потребує час від часу побути на самоті, поговорити із собою. Людям творчої праці взагалі не­обхідне добровільне усамітнення;

11)    опірність, працездатність (здатність і сила про­тидіяти втомі, іншим несприятливим умовам праці, наприклад стресу). За належної енергійності людина довго зберігає високу працездатність, менше піддається впливам, які відволікають; рідше в неї бувають перепа­ди настрою, що впливають на діяльність; виявляє силь­ніший опір стресам (психічним напруженням).

За психологічним змістом властивості темпераменту суттєво відрізняються. Однак усі вони проявляються в ранньому дитинстві, тому деякі дослідники стверджу­ють, що прояви в цьому періоді дають переконливу інформацію для розпізнавання темпераменту. Власти­вості темпераменту характеризують міру динамічної напруги і ставлення до себе, діяльності (процесу, а не до результату). Вони спадкові, стійкі протягом життя, не змінюються або змінюються малопомітно. Наприклад, активність психічної діяльності дорослого відрізняєть­ся від дитячої, але її рангове місце завжди майже одна­кове у своїй віковій групі. Риси темпераменту універ­сально проявляються в усіх сферах життєдіяльності, не залежать від її змісту, мотиву, цілі, а більше корелюють з особливостями нервової системи та іншими властиво­стями організму - емоційною збудливістю, слабкістю, ригідністю, інертністю нервової системи. Чим органіч­ніше зв'язаний темперамент із характером, тим гармо­нійніша, розкутіша людина та її поведінка.

Темпераменту властива взаємна компенсація його якостей: підвищена емоційна збудливість компенсуєть­ся орієнтувальними розумовими діями і обмеженням сфери спілкування, що зменшує кількість факторів такого збудження тощо.


каталог сайтів Яндекс цитирования